Акції та подарунки 🎁
Туризм та мілітарі
Джерела живлення
Відеоспостереження
Охоронна сигналізація
Домофони
Контроль доступу
Мережеве обладнання
Дім, сад
Все для монтажу
Сусідська камера та ваша приватність: інструкція з виживання (і судових позовів)
02.09.2026
Ситуація типова: на сусідньому будинку або в під'їзді з'явилася камера, і при уважному погляді видно, що об'єктив спрямований не на майно її власника, а на ваше вікно, терасу чи вхідні двері. На пряме запитання сусід зазвичай відповідає, що камера знімає лише його ділянку. Перевірити це на слово неможливо, а конфлікт після такої розмови частіше загострюється, ніж вичерпується.
Далі починається пошук інформації, і він додає плутанини. Одні публікації обіцяють власнику камери штраф у сотні тисяч гривень, інші стверджують, що камера на приватній території законна за будь-яких обставин. Жодне з цих тверджень не описує реального стану речей, і нижче ми покажемо, звідки вони взялися.
В Україні немає окремого закону про побутове відеоспостереження. Питання регулюється загальними нормами Конституції, Цивільного кодексу та законодавства про захист персональних даних, а в спірних випадках оцінку дає суд. Тому універсальної відповіді «законно чи ні» не існує: результат залежить від того, куди фактично спрямована камера, який простір вона фіксує і що саме ви можете довести.
Нижче — розбір типових ситуацій з окремим вердиктом для кожної, покроковий алгоритм дій від розмови з сусідом до судового позову зі строками та чесною оцінкою шансів на кожному етапі, а також розбір поширених міфів на цю тему.
Почніть звідси: чотири питання за три хвилини
Підійдіть до камери і подивіться на неї зблизька, а не з вікна. Відповіді покажуть, який розділ статті потрібен саме вам.
- Що займає основну частину кадру? Майно сусіда — двері, ворота, авто, ділянка, — а ваш простір лише скраю? Чи ваше вікно, балкон або подвір'я і є головним, що бачить камера? Це найважливіша розвилка в темі: випадкове потрапляння на периферію і цілеспрямована зйомка чужого житла оцінюються принципово по-різному. Далі — перші дві ситуації матриці.
- Який це простір? Вікно, балкон, закрите подвір'я, вхід до квартири — місця, де людина обґрунтовано очікує приватності. Сходова клітка, під'їзд, спільний двір — простір загального користування, захист там слабший, і в розмову додається ОСББ або управитель. Далі — ситуації про під'їзд.
- Є мікрофон? Подивіться на корпус, перевірте характеристики моделі. Аудіозапис змінює оцінку суттєвіше, ніж здається: фіксувати, хто проходить повз, — одне, записувати зміст розмов — інше. Далі — ситуація про камеру зі звуком.
- Записи з вами десь з'являлися? Чат будинку, соцмережі, показ третім особам. Поширення зображення людини оцінюється окремо від того, чи була законною сама зйомка. Далі — ситуація про публікацію записів.
І головне. Перевірте, чи є у вас докази — фото або відео, де видно, куди спрямована камера. Якщо їх немає, наступний крок не скарга, а розділ про фіксацію: спори про камери найчастіше програються саме тому, що людина не змогла показати, що камера дійсно знімає її простір.
Які норми тут працюють
Спеціального закону про побутові камери немає, тому конфлікт із сусідом розкладається на кілька загальних норм. Кожна відповідає за свій фрагмент ситуації.
Стаття 32 Конституції України. Ніхто не може зазнавати втручання в особисте і сімейне життя; збирати, зберігати, використовувати і поширювати конфіденційну інформацію про людину без її згоди заборонено. Це базова норма, на яку спираються позови про демонтаж камер.
Стаття 30 Конституції України. Гарантує недоторканність житла. Формально норма стосується фізичного проникнення, але саме вона задає найвищий рівень захисту простору квартири чи будинку і пояснює, чому зйомка вікон оцінюється суворіше, ніж зйомка вулиці.
Стаття 307 Цивільного кодексу. Знімати людину можна лише за її згодою. Виняток — відкрита зйомка на вулиці, зборах, мітингах та інших заходах публічного характеру: там згода припускається. Ваше подвір'я, балкон і вікна до цього переліку не належать.
Стаття 308 Цивільного кодексу. Показувати і поширювати зображення людини можна лише за її згодою. Норма окрема: навіть якщо сама зйомка була правомірною, публікація кадрів оцінюється незалежно від неї.
Закон «Про захист персональних даних» (№ 2297-VI). Відеозапис, на якому людину можна впізнати, є її персональними даними. Але тут же діє виняток: обробка, яку фізична особа здійснює виключно для особистих чи побутових потреб, під дію закону не підпадає. Саме через цей виняток скарга «сусід обробляє мої персональні дані» часто спрацьовує не так, як очікує заявник.
Стаття 188-39 КУпАП. Адміністративна відповідальність за порушення законодавства про захист персональних даних: для громадянина це штраф від 1 700 до 8 500 грн. Важлива деталь: протокол за цією статтею складає не поліція, а Уповноважений Верховної Ради України з прав людини та його представники.
Стаття 182 Кримінального кодексу. Відповідальність за незаконне збирання, зберігання, використання або поширення конфіденційної інформації про особу. У побутових спорах спрацьовує рідко: самої наявності камери недостатньо, потрібні докази саме таких дій.
Закон № 417-VIII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Під'їзд, сходова клітка і фасад — спільне майно співвласників. Розпоряджатися ним можна лише рішенням загальних зборів, а не одноосібно.
Чого в цьому переліку немає — конкретики. Закон ніде не встановлює, який кут огляду є допустимим, скільки чужого простору можна захопити в кадр і на якій відстані від чужого вікна не можна ставити камеру. Ці межі щоразу визначає суд за обставинами конкретної справи.
Три рівні оцінки
Далі кожна ситуація в статті має один із трьох вердиктів. Різниця між ними принципова, бо визначає, які дії взагалі мають сенс.
Незаконно. Є норма, яку порушено, і передбачена відповідальність. Ваші вимоги мають зрозумілу правову основу, але доводити фактичні обставини все одно доведеться вам.
Спірно. Прямої заборони немає, норма загальна, і результат залежить від доказів, обставин та оцінки суду. Тут можливі рішення на користь будь-якої зі сторін.
Законно, але неприємно. Норм не порушено. Юридичних інструментів немає — працюють лише перемовини, технічне рішення або компроміс із сусідом.
Змішувати ці рівні не варто. Вимога, заявлена так, ніби спірна ситуація є однозначним порушенням, найчастіше закінчується відмовою і втратою часу.
Матриця типових ситуацій
|
Ситуація |
Рівень |
Норма |
Що це означає для вас |
|---|---|---|---|
|
Камера спрямована на майно сусіда, ваш простір потрапляє в кадр скраю |
Спірно |
ст. 307 ЦК |
Прямої заборони немає. Реально працює вимога звузити кут огляду, а не демонтаж |
|
Камера спрямована безпосередньо на ваші вікна, балкон чи подвір'я |
Незаконно |
ст. 32 Конституції, ст. 307 ЦК |
Найсильніша позиція з усіх можливих, але доводити спрямування камери доведеться вам |
|
Камера сусіда в під'їзді над його дверима, охоплює загальний коридор |
Спірно |
ЗУ № 417-VIII, ст. 307 ЦК |
Два різні питання: використання спільного майна (це до ОСББ) і ваша приватність (це до суду) |
|
Камера в під'їзді, встановлена ОСББ за рішенням загальних зборів |
Законно |
ЗУ № 417-VIII |
Підстав для вимог немає, доки камера не заглядає всередину квартир |
|
Муляж камери |
Законно, але неприємно |
— |
Муляж не знімає і не обробляє персональні дані. Питання можна ставити хіба що перед ОСББ як про самовільно встановлений на спільному майні предмет |
|
Камера записує ваші приватні розмови |
Незаконно |
ст. 32 Конституції, ст. 182 КК |
Аудіозапис оцінюється суворіше за відео і є найсерйознішим аргументом у всій темі |
|
Записи з вами опубліковані або показані третім особам |
Незаконно |
ст. 308 ЦК |
Окреме порушення. Оцінюється незалежно від того, чи була законною сама зйомка |
|
Немає таблички «Ведеться відеоспостереження» |
Законно, але неприємно |
— |
Прямої вимоги для приватної особи закон не встановлює. Сама по собі відсутність таблички підставою для вимог не є |
Камера захоплює ваш простір скраю кадру.
Найпоширеніша і найменш перспективна для скарг ситуація. Закон не забороняє потрапляння чужого майна в кадр і не встановлює, який відсоток кадру є допустимим. Оцінюється співвідношення: якщо основний об'єкт зйомки — двері, ворота чи ділянка самого сусіда, а ваш простір видно на периферії, суд, найімовірніше, стане на бік власника камери. Розумна мета тут — не демонтаж, а технічне звуження кута огляду, і про це набагато легше домовитися напряму.
Камера спрямована на ваші вікна чи подвір'я.
Тут ситуація змінюється якісно: обґрунтувати охорону власного майна камерою, яка дивиться на чуже житло, складно. Квартира, будинок і закрите подвір'я — простір із найвищим рівнем очікуваної приватності. Але вирішальним усе одно залишається не обурення, а доказ: вам потрібно показати, що камера фактично фіксує ваш простір, а не теоретично могла б це робити.
Камера сусіда в під'їзді.
Розділіть два питання, які легко сплутати. Перше — чи мав сусід право розміщувати обладнання на спільній стіні: під'їзд і фасад належать усім співвласникам, і рішення про використання цього майна ухвалюють загальні збори. Друге — чи порушує камера вашу приватність: під'їзд не є житлом, рівень захисту приватності там нижчий, і сам факт фіксації того, як ви заходите і виходите, порушенням зазвичай не вважається. Порушення правил ОСББ і порушення ваших особистих прав — це не одне й те саме, і вимагати демонтажу лише на першій підставі малоперспективно.
Камера ОСББ.
Якщо систему встановлено за рішенням загальних зборів, вона законна, а ваша окрема згода на це не потрібна. Питання виникає лише тоді, коли конкретна камера охоплює внутрішній простір квартири — наприклад, спрямована у вікно. У такому разі оскаржується не система загалом, а розміщення однієї камери.
Муляж.
Пристрій, який нічого не записує, не обробляє персональні дані і нікого не знімає, тому інструментів захисту приватності проти нього немає. Складність у тому, що відрізнити муляж від робочої камери зовні майже неможливо, і власники цим користуються. Єдиний практичний шлях — питання до ОСББ про правомірність розміщення предмета на спільному майні.
Камера з мікрофоном.
Наявність звуку змінює ситуацію суттєвіше, ніж будь-який кут огляду. Одна річ — фіксувати, хто пройшов повз двері, інша — записувати зміст розмов. Якщо камера пише звук, це варто зафіксувати окремо: характеристиками моделі, показаннями свідків, а за можливості — самим фактом наявності аудіодоріжки в записі. Це найвагоміший аргумент у всій темі, і поводитися з ним варто відповідно.
Публікація записів.
Найзрозуміліший для доведення сценарій, бо доказ зазвичай уже існує: скриншот повідомлення в чаті будинку, посилання на пост, свідки перегляду. Поширення зображення людини вимагає її згоди, і те, що зйомка велася з власної камери на власній території, цього не змінює. Тут же виникає окрема вимога — видалити опубліковане.
Табличка.
Навколо неї найбільше плутанини. Прямої законодавчої вимоги для приватної особи немає, тож розраховувати на санкцію лише за її відсутність не варто. Водночас табличка нічого не легалізує у зворотний бік: якщо камера спрямована у ваше вікно, наявність попередження на паркані ситуацію не рятує.
Як зафіксувати те, що відбувається
Найважливіший розділ статті, хоча виглядає найнуднішим. Усі наступні кроки — від розмови до позову — спираються на те, що ви зафіксували на початку. Камеру можна розвернути за п'ять хвилин, а записи видалити ще швидше, тому фіксувати варто до першої розмови з сусідом, а не після неї.
Що знімати.
- Саму камеру: загальний план, де видно її розташування на будинку чи стіні, і крупний план, де видно корпус і напрямок об'єктива.
- Зустрічний кадр: фотографію з вашого боку — з вікна, з тераси, від дверей, — на якій видно камеру. Це показує, що між об'єктивом і вашим простором немає перешкод.
- Прив'язку до місцевості: кадр, на якому в одному полі зору видно і камеру, і ваше вікно чи ділянку.
- Дату. Не покладайтеся тільки на метадані файлу: зніміть коротке відео з проговоренням дати або зафіксуйте в кадрі щось із поточною датою.
Свідки. Складіть у довільній письмовій формі акт огляду: де встановлено камеру, куди спрямований об'єктив, коли це зафіксовано. Підписи двох сусідів роблять такий документ значно вагомішим за самі лише ваші фотографії.
Чого не робити. Не заклеюйте, не розвертайте і не демонтуйте камеру самостійно. Це чуже майно, і подібні дії переводять вас із позиції потерпілого в позицію порушника, а конфлікт після цього втрачає судову перспективу.
Про що варто знати заздалегідь. Ваші фотографії — це підстава, а не остаточний доказ. Питання, що саме потрапляє в кадр камери, у суді вирішує технічна експертиза. Але призначають її за клопотанням, клопотання потребує обґрунтування, а обґрунтуванням будуть саме ваші знімки. Тому чим повнішою буде фіксація зараз, тим менше часу і грошей піде на з'ясування очевидного потім.
Покроковий алгоритм дій
Кроки йдуть у такому порядку не для формальності. Кожен наступний спирається на документи, які з'явилися на попередньому, і пропуск кроку зазвичай означає слабшу позицію далі.
Крок 1. Розмова
Найнеприємніший і найрезультативніший крок. Значна частина конфліктів вичерпується саме тут, бо сусід нерідко справді не думав про те, що бачить його камера, і готовий її розвернути, якщо розмова не починається з погроз.
Просіть конкретного: змінити кут огляду, опустити камеру нижче, увімкнути в налаштуваннях приховування частини кадру, вимкнути мікрофон. Це реалістичні прохання. Вимога «зніміть камеру взагалі» майже завжди наштовхується на відмову, бо для власника вона означає відмову від охорони свого майна.
Розмову варто провести вже після того, як ви все зафіксували.
Строки і вартість: один день, безкоштовно.
Шанси: найвищі з усіх кроків, особливо якщо ваша ситуація зі «спірного» рівня.
Крок 2. Письмова вимога
Юридично це не обов'язкова стадія — до суду можна йти й без неї. Але вимога виконує дві функції: фіксує момент, з якого сусід точно знав про ваші заперечення, і показує суду, що ви намагалися врегулювати спір мирно.
У тексті вкажіть, де встановлено камеру, що саме вона фіксує, які ваші права порушено і чого конкретно ви вимагаєте — демонтажу, переорієнтації, вимкнення аудіозапису, видалення записів. Надсилайте рекомендованим листом з описом вкладення і повідомленням про вручення або вручайте особисто під підпис.
Строки і вартість: кілька днів на доставку, вартість — поштовий тариф.
Шанси: невисокі самі по собі, але без цього документа наступні кроки виглядають слабше.
Якщо йдеться про багатоквартирний будинок, паралельно надішліть письмову заяву голові правління ОСББ або управителю з питанням, чи ухвалювали загальні збори рішення про дозвіл на використання спільного майна під цю камеру. Відповідь у будь-якому разі стане документом: або підтвердить, що дозвіл є, або зафіксує його відсутність.
Крок 3. Скарга Уповноваженому з прав людини
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини контролює дотримання законодавства про захист персональних даних. За скаргою він може провести перевірку, винести припис і скласти протокол за ст. 188-39 КУпАП — нагадаємо, що поліція таких протоколів не складає.
Подати скаргу можна письмово на адресу Секретаріату (01008, м. Київ, вул. Інститутська, 21/8) або через розділ електронних звернень на офіційному сайті. Додайте фотографії, копію письмової вимоги до сусіда і опис ситуації.
Тепер чесно про обмеження цього кроку. Обробка персональних даних, яку фізична особа здійснює для особистих чи побутових потреб, виведена з-під дії закону про персональні дані. Саме на цей виняток спирається більшість побутових камер, тому підстав для втручання регулятора в сусідському конфлікті часто просто немає.
Строки і вартість: розгляд звернення займає тижні, безкоштовно.
Шанси: низькі, якщо камера сусіда справді побутова. Помітно вищі, якщо йдеться про камеру ОСББ, керуючої компанії чи бізнесу — там побутовий виняток не працює.
Крок 4. Заява до поліції
Поліція має інструменти лише тоді, коли в ситуації є ознаки кримінального правопорушення. Практично це два сценарії: камера записує ваші приватні розмови або записи з вами поширюються чи використовуються проти вас.
Якщо у вас лише відео і претензії до кута огляду, з високою ймовірністю ви почуєте, що це цивільно-правовий спір між сусідами і вирішувати його треба в суді. Це типова і в більшості випадків обґрунтована відповідь.
Якщо підстави все ж є, наполягайте на прийнятті письмової заяви про кримінальне правопорушення і на внесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Бездіяльність слідчого можна оскаржити слідчому судді.
Строки і вартість: заява подається одразу, безкоштовно.
Шанси: низькі за «чистого» відео, суттєво вищі за наявності аудіозапису або публікації записів.
Крок 5. Цивільний позов
Основний і найдієвіший інструмент. У позові можна поєднати кілька вимог: зобов'язати демонтувати або переорієнтувати камеру, заборонити аудіозапис, зобов'язати знищити наявні записи, стягнути моральну шкоду.
Позов подається до місцевого загального суду за місцем проживання відповідача або за місцезнаходженням нерухомості. Судовий збір за немайнову вимогу прив'язаний до прожиткового мінімуму і у 2026 році становить приблизно 1,2–1,4 тис. грн; точну суму перевіряйте на момент подання, бо вона змінюється разом із показником.
Ключовий момент, який визначає результат, — технічна експертиза. Саме вона встановлює для суду, що фактично потрапляє в кадр камери. Призначається за клопотанням сторони і потребує окремих витрат, і саме на неї найчастіше спираються рішення в таких справах.
Окремо про моральну шкоду. Сама лише незгода з наявністю камери і відчуття дискомфорту зазвичай не переконують суд: потрібні докази реальних наслідків. Заявлені без такого підґрунтя великі суми компенсацій суди відхиляють.
Строки і вартість: розраховуйте на місяці, а з експертизою — довше. Витрати: судовий збір плюс експертиза, за бажанням адвокат.
Шанси: прямо залежать від того, наскільки переконливо ви можете показати, що камера фіксує саме ваш простір. Сама по собі наявність камери на сусідньому будинку порушенням не є — це те, на чому найчастіше й розсипаються позови.
Міфи, які заважають
«Сусіда оштрафують на сотні тисяч гривень».
Такі суми справді існують, але в європейській практиці: там діє загальний регламент захисту даних із зовсім іншими розмірами санкцій. Українські публікації переказують ці історії без пояснення юрисдикції, і читач вирішує, що те саме працює тут. В Україні адміністративний штраф за порушення законодавства про захист персональних даних для громадянина — від 1 700 до 8 500 грн, і в побутових сусідських спорах він застосовується рідко.
«Штрафи ж великі, там тисячі мінімумів».
Штрафи в кодексах вимірюються в неоподатковуваних мінімумах доходів громадян, а цей показник для обчислення розміру штрафу дорівнює 17 грн. Звідси й реальні суми: 100–500 мінімумів — це 1 700–8 500 грн, а не мільйони, які виходять, якщо помилково підставити прожитковий мінімум.
«Камера на приватній території законна за будь-яких умов».
Право власності дозволяє встановити камеру на своєму будинку, але не дозволяє перетворити її на засіб спостереження за чужим житлом. Камера, спрямована безпосередньо у ваші вікна, законною не стає від того, що прикручена до сусідського фасаду.
«Немає таблички — значить, автоматично порушення».
Прямої вимоги встановлювати табличку для приватної особи закон не містить. Її відсутність не дає вам самостійної підстави для вимог, а її наявність не робить законною камеру, спрямовану у ваше вікно. Табличка взагалі не вирішує питання про кут огляду — це різні речі.
«Потрібна письмова згода всіх сусідів по поверху».
Тут змішують два різні питання. Згода співвласників потрібна на використання спільного майна — стіни чи фасаду, і вона оформлюється рішенням загальних зборів, а не підписами кожного окремо. Згода на саму зйомку — окрема історія, яка залежить від того, що потрапляє в кадр. Відсутність дозволу зборів робить камеру проблемою для ОСББ, але не є автоматичним порушенням ваших особистих прав.
«Викличу поліцію — камеру знімуть».
У переважній більшості випадків ви отримаєте відповідь, що це цивільно-правовий спір між сусідами. Демонтувати камеру може лише сам власник або суд. Поліція має інструменти тільки за наявності ознак кримінального правопорушення — це насамперед запис ваших розмов і поширення записів.
«Можна просто заклеїти або зняти її самому».
Камера — чуже майно, і будь-які дії з нею перетворюють вас на відповідача. Це найгірше, що можна зробити з власною позицією в конфлікті, який ви до цього моменту вели правильно.
«Під час воєнного стану будь-яка зйомка заборонена».
Обмеження воєнного стану стосуються фіксації і поширення інформації про військові об'єкти та переміщення Сил оборони. Камера, спрямована на під'їзд чи подвір'я, під ці заборони не підпадає, і посилання на воєнний стан у сусідському спорі не працює.
У мене теж є камера. Як зробити все правильно
Ця стаття не проти відеоспостереження. Камера біля дому — нормальний і законний спосіб захистити майно, і більшість конфліктів виникає не через сам факт її наявності, а через дві-три помилки в налаштуванні, яких легко уникнути.
Почніть із кута огляду, а не з місця кріплення.
Основним об'єктом зйомки має бути ваше: двері, ворота, авто, ділянка. Чужі вікна, двері та подвір'я в кадрі — це те, чого варто позбутися ще на етапі монтажу, поки простіше просто трохи опустити або повернути камеру.
Використовуйте приватні зони.
Більшість сучасних камер уміє закривати частину кадру маскою — ця ділянка не пишеться в архів взагалі. Якщо повністю прибрати чуже вікно з поля зору неможливо через геометрію ділянки, приватна зона вирішує питання технічно. Це найкоротший шлях закрити спір із сусідом ще до того, як він почнеться.
Вимкніть мікрофон, якщо він вам не потрібен.
Аудіозапис різко підвищує ризики і майже ніколи не потрібен для охорони майна. Якщо звук не використовується — вимкніть його в налаштуваннях.
Поставте табличку.
Прямої вимоги для приватної особи закон не встановлює, але табличка знімає питання про приховане спостереження і на практиці залагоджує чимало конфліктів ще до їх початку.
Обмежте доступ до архіву.
Записи не варто показувати третім особам без потреби, викладати в чат будинку чи в соцмережі. Публікація зображення людини без її згоди — окреме порушення, і воно доводиться значно легше за все інше в цій темі. Зберігайте записи стільки, скільки справді потрібно, і не довше.
Для під'їзду — рішення загальних зборів.
Якщо камера кріпиться на спільній стіні багатоквартирного будинку, питання виноситься на збори співвласників. Без цього рішення ваша камера залишається вразливою до претензій, навіть якщо приватність сусідів вона не порушує.
І найпростіше: попередьте сусідів заздалегідь.
Показати їм, що саме бачить камера, — п'ять хвилин часу, які знімають більшість майбутніх претензій.
Якщо після цього конфлікту ви вирішили встановити власну камеру для охорони майна, зверніть увагу на моделі з підтримкою приватних зон і з можливістю точного регулювання кута нахилу — саме вони дають змогу закрити чуже вікно без втрати корисного огляду. У каталозі камер відеоспостереження можна відфільтрувати такі варіанти, а якщо основне завдання — бачити, хто прийшов до дверей, а не спостерігати за подвір'ям, то відеодзвінок закриє його краще й без зайвих конфліктів.
Замість підсумку
Три речі, які варто запам'ятати. Перше: результат вирішує не обурення, а докази — почніть з фіксації, а не зі скарги. Друге: реалістична мета в більшості випадків — змінений кут огляду, а не демонтаж камери. Третє: розмова з сусідом досі залишається кроком з найвищими шансами на успіх, і жоден із наступних кроків цього не змінює.
Якщо ситуація складна або конфлікт уже перейшов у судову площину, зверніться до адвоката: цей матеріал не є юридичною консультацією. Законодавство і судова практика змінюються, а результат конкретної справи завжди залежить від її обставин.
Якщо ж ви на іншому боці цієї історії і хочете, щоб ваша камера охороняла ваше майно, не зачіпаючи сусідів, — напишіть нам: допоможемо підібрати модель під конкретне розташування і підкажемо, як налаштувати приватні зони.
Нові статті
Товари зі статті
Відеоблокбастери
13.02.2026
22.12.2025
